Загальні визначення
Одним із основних інструментів реалізації вимог Закону України «Про радіочастотний ресурс України» [1] (далі – Закон) щодо забезпечення управління та регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом (РЧР) України є радіочастотний моніторинг.
У сучасній літературі з питань моніторингу радіочастотного спектра [3–5] вживаються різні терміни: радіочастотний моніторинг, радіочастотний контроль, радіомоніторинг, радіоконтроль . Більш того, термін радіочастотний моніторинг часто підмінюється терміном радіочастотний контроль , а в російських виданнях [4; 5] вони взагалі вважаються ідентичними.
Оскільки й досі не досягнуто однозначності тлумачення наведених термінів, у пропонованій статті зроблено спробу визначитися зі змістом цих, а також деяких інших термінів, застосовуваних у сфері моніторингу радіочастотного спектра.
Основні завдання служби радіочастотного моніторингу ( monitoring service ) викладено в Рекомендації МСЕ-Р SM.1050 [2]. Водночас у літературі послуговуються також термінами radiomonitoring і spectrum monitoring [6]. Останній перекладається як «контроль використання спектра» [7] і охоплює вужче порівняно з терміном radiomonitoring коло завдань.
Надалі терміни радіочастотний моніторинг і радіомоніторинг вважатимемо ідентичними, так само, як і терміни радіочастотний контроль та радіоконтроль .
Згідно із Законом радіочастотний моніторинг – це «збирання, оброблення, збереження та аналіз даних про параметри випромінювання радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, які діють у відповідних смугах радіочастот» .
Очевидно, що через акцент на виразі «параметри випромінювання» лишаються осторонь такі істотні функції радіомоніторингу, як пеленгування джерел радіовипромінювання (ДРВ) та визначення їхнього місцезнаходження, а наголос на термінах «радіоелектронні засоби» і «випромінювальні пристрої» відвертає увагу від отримання інформації стосовно джерел радіозавад.
На противагу загальноприйнятому визначенню терміна моніторинг як «безперервного стеження за деяким процесом з метою виявлення його відповідності певним нормам, прогнозам, бажаному результату» [8] пропонуємо більш коректне, на наш погляд, визначення:
радіочастотний моніторинг – комплекс адміністративних і технічних заходів щодо збирання, оброблення, аналізу та зберігання даних про параметри та характеристики радіосигналів і джерел радіовипромінювання з метою отримання необхідної інформації для прийняття управлінських рішень і забезпечення дотримання чинних норм у сфері користування РЧР.
До джерел радіовипромінювання належать радіоелектронні засоби (РЕЗ), випромінювальні пристрої і джерела радіозавад.
Складові радіочастотного моніторингу такі:
■ радіочастотний контроль;
■ радіопеленгування і визначення місцезнаходження ДРВ;
■ облік результатів радіомоніторингу.
Враховуючи загальноприйняте визначення терміна контроль – «перевірка, облік чиєїсь діяльності, нагляд за кимось, чимось» [8],
радіочастотний контроль розумітимемо як комплекс технічних заходів щодо вимірювання параметрів і визначення характеристик радіосигналів ДРВ, які діють у відповідних смугах радіочастот.
Отже, термін радіочастотний моніторинг характеризує загальний комплекс заходів, спрямований на визначення реального стану використання наявного РЧР, а термін радіочастотний контроль стосується переважно їхнього технічного аспекта. Звідси випливає, що радіочастотний моніторинг – процедура вищого рівня, ніж радіочастотний контроль. Це відбито в загальних назвах обладнання і, особливо, підрозділів у радіочастотних органах: служба (пункт управління) радіочастотного моніторингу, але відділ (сектор, група, пост) радіочастотного контролю.
Згідно із Законом радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування має здійснювати Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (Центр «Укрчастотнагляд»). На практиці ці функції виконують служба радіочастотного моніторингу Центру «Укрчастотнагляд» та підрозділи радіочастотного контролю в його регіональних філіях.
До речі, доцільно також розмежувати застосування термінів параметри та характеристики сигналів за їхнім змістом.
Параметр – це величина , властива будь-якому предмету, пристрою, явищу тощо [8].
Характеристика – це опис, визначення істотних особливостей, ознак будь-кого чи будь-чого.
Стосовно радіосигналів параметрами є, наприклад, частота, потужність, тривалість сигналу, а до характеристик належать вид модуляції, стандарт в'язку тощо. Очевидно, що при проведенні радіочастотного контролю параметри певного сигналу можна виміряти, а його характеристики – визначити.
Радіочастотний контроль (див. рисунок) охоплює:
■ ефірний радіочастотний контроль;
■ технічний радіочастотний контроль.
Ефірний радіочастотний контроль
Ефірному радіочастотному контролю підлягають параметри та характеристики електромагнітних хвиль ДРВ, що поширюються в просторі й приймаються антенними системами обладнання радіоконтролю.
Цей контроль має на меті визначення реального стану використання РЧР, перевірку виконання користувачами ліцензійних умов, вжиття заходів, спрямованих на забезпечення безперешкодної роботи частотокористувачів, розроблення обгрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних управлінських рішень у сфері регулювання використання РЧР.
- Ефірний радіочастотний контроль дає змогу:
- виявляти:
- радіовипромінювання РЕЗ;
- незаконно діючі передавачі (НДП);
- джерела радіозавад;
- вимірювати параметри та визначати характеристики радіовипромінювань;
- перевіряти відповідність параметрів і характеристик радіовипромінювань нормативним вимогам і ліцензійним умовам;
- ідентифікувати ДРВ;
- оцінювати:
- завантаження спектра, зайнятість окремих частот та смуг частот;
- електромагнітну обстановку;
- зони покриття РЕЗ;
- контролювати дотримання правил радіообміну.
За результатами ефірного радіоконтролю здійснюються заходи з усунення впливу радіозавад і припинення дії НДП, а за потребою – й технічний радіочастотний контроль.
З організаційного погляду ефірний радіоконтроль поділяється на плановий, оперативний та пошуковий.
Плановий ефірний радіоконтроль проводиться згідно із затвердженими планами – добовими, тижневими, місячними. Основна його мета – перевіряти виконання умов ліцензій частотокористувачами, виявляти джерела радіозавад і НДП.
Оперативний ефірний радіоконтроль відбувається за окремими завданнями, указівками керівництва.
Пошуковий ефірний радіоконтроль здійснюється вибірково у визначених смугах частот (на зазначених частотах).
Ефірний радіочастотний контроль виконується стаціонарними та рухомими засобами – стаціонарними радіоконтрольними постами , мобільними комплексами радіомоніторингу , а також за допомогою носимого обладнання радіоконтролю.
Радіоконтрольним постом називається окремий стаціонарно розташований підрозділ, оснащений спеціалізованим обладнанням для розв'язання завдань ефірного радіочастотного контролю та радіопеленгування.
Радіоконтрольний пост включає до свого складу:
■ технічні засоби та обладнання ефірного радіоконтролю;
■ обладнання пеленгування ДРВ;
■ робочі місця фахівців радіочастотного контролю;
■ комунікаційне обладнання для забезпечення функціонування його в складі системи;
■ приміщення для розташування обладнання.
До складу окремих радіоконтрольних постів може не входити обладнання пеленгування, а до складу дистанційно керованих радіоконтрольних постів – робочі місця фахівців радіочастотного контролю.
Комплекс радіомоніторингу – це функціонально закінчений комплект обладнання, який дає змогу виконувати певний обсяг завдань. Наприклад, мобільний комплекс радіомоніторингу допомагає виявляти, пеленгувати ДРВ, визначати їхнє місцезнаходження, вимірювати параметри радіовипромінювань, ідентифікувати ДРВ на стоянці та під час руху транспортного засобу.
Технічний радіочастотний контроль
Технічний радіоконтроль полягає в перевірці параметрів радіосигналів на виході високочастотних трактів передавачів у місцях їх експлуатації (встановлення), зокрема й щодо їх відповідності нормативним вимогам та ліцензійним умовам.
До технічного радіоконтролю вдаються в разі:
- уведення в експлуатацію РЕЗ стаціонарного розташування і випромінювальних пристроїв;
- перевірки виконання ліцензійних умов, якщо було виявлено їх порушення в результаті ефірного радіоконтролю;
- зміни обладнання і/або його технічних параметрів, умов експлуатації РЕЗ стаціонарного розташування і випромінювальних пристроїв, ліцензійних умов тощо.
Основні завдання технічного радіоконтролю:
- вимірювання параметрів і визначення характеристик радіосигналів у високочастотних трактах передавачів РЕЗ стаціонарного розташування і випромінювальних пристроїв;
- перевірка відповідності параметрів і характеристик обладнання вимогам ліцензійних умов;
- вимірювання відхилень параметрів від ліцензійних значень.
Технічний радіоконтроль здійснюється спеціалізованим обладнанням.
До технічного радіоконтролю не належать сертифікаційні випробування обладнання на його відповідність вимогам стандартів, норм, сертифікатів.
Пеленгування і визначення місцезнаходження ДРВ
Радіопеленгування (радіопеленгація) – визначення напряму (пеленгу) на ДРВ. У літературі замість терміна радіопеленгування часто використовується термін пеленгування [6; 7]. Під час розв'язування завдань радіомоніторингу пеленгування проводиться, як правило, за азимутом.
Радіопеленгування здійснюється як стаціонарними, так і рухомими радіопеленгаторами (пеленгаторами) [3; 4].
Радіопеленгатор – комплект обладнання (пристрій), призначений для визначення напряму на джерело випромінювання електромагнітних коливань.
Під визначенням місцезнаходження ДРВ розуміється розрахунок його географічних координат на основі обробки результатів вимірювання пеленгів на це ДРВ.
Облік результатів радіомоніторингу
Функція обліку безпосередньо базується на збиранні, обробці та реєстрації результатів проведення ефірного й технічного радіочастотного контролю, а також результатів пеленгування ДРВ і визначення їхнього місцезнаходження. Результати радіомоніторингу реєструються і зберігаються у спеціалізованих базах даних.
Завдяки наявності бази даних результатів радіомоніторингу можна виконувати деякі специфічні завдання радіомоніторингу:
- ідентифікацію випромінювань ДРВ;
- порівняльний аналіз змін параметрів радіосигналів та випромінювань ДРВ за певний час з метою перевірки виконання ліцензійних умов.
В останньому випадку, якщо значення параметрів не відповідають умовам ліцензій, здійснюється технічний радіоконтроль.
Загальний перелік термінів у сфері моніторингу радіочастотного спектра не обмежується щойно розглянутими. Напевне, можливі й інші тлумачення зазначених термінів. Автори впевнені, що обговорення лише сприятиме єдиному розумінню їхнього змісту.
Література
1. Закон України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ зі змінами і доповненнями.
2. Recommendation ITU-R SM.1050 Tasks of a monitoring service (Завдання радіомоніторингу).
3. Ступак В.С, Долматов С.О. Основи радіочастотного контролю: Практичний посібник / За ред. д-ра техн. наук В.Ф. Олійника. — К., 2004.
4. Логинов Н.А. Актуальные вопросы радиоконтроля в Российской Федерации. — М.: Радио и связь, 2000.
5. Теория и практика государственного регулирования использования радиочастот и РЭС гражданского применения / Н.В. Корнев, В.Л. Ленцман, Е.В. Принцев и др. — СПб., 2003. — Кн.2.
6. Spectrum Monitoring Handbook. — Geneva, ITU, 1995.
7. Справочник по радиоконтролю. Бюро радиосвязи МСЭ. — Женева, 2002.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.: ВТФ «Перун», 2004.
