Гнилуша В.
Розподіл частот: все піде за планом?
ДК-Зв‘язок, №8 (440), 2 березня 2006 року

Оптимальний розподіл і використання частотного ресурсу – на сьогодні одне із найбільш злободенних питань галузі. Вітчизняний ринок вимагає прозорого регулювання міжоператорських відносин у цій сфері.

Під час круглого столу «Проблеми використання обмежених ресурсів у сфері телекомунікацій», зініційованого найвпливовішими асоціаціями на телекомунікаційному ринку – АУРІУ, ІнАУ, «Телас» та Wireless Ukraine – частотне питання було ключовим в обговореннях операторів. І це не стало несподіванкою для представників Національної комісії з питань регулювання зв'язку, які брали участь у заході. Так, член НКРЗ Володимир Олійник докладно визначив позицію Комісії та окреслив її досягнення в цій сфері.

Він наголосив, що найбільшим результатом спільної із Мінтрансзв'язку роботи стало затвердження нової таблиці розподілу радіочастот, згідно з якою 75 % ресурсу віддається для загального використання. Таким чином, наразі для всіх перспективних технологій частотний ресурс виділено. Наступний крок – це затвердження Плану використання радіочастотного ресурсу. Цей документ уже узгоджено з усіма зацікавленими міністерствами та відомствами і подано на розгляд до Кабміну. Як вважає В. Олійник, найближчим часом План використання радіочастотного ресурсу буде затверджено. Документ передбачає розподіл існуючих технологій з точки зору частотних смуг, у яких вони могли б реалізовуватися. План регламентує і запровадження перспективних технологій, при цьому щодо останніх розписано, з якого року буде впроваджуватися та чи інша технологія та які роботи слід для цього провести.

НКРЗ розробила також Положення про порядок проведення конкурсу на отримання частот.

За словами В. Олійника, одразу після затвердження Плану використання радіочастотного ресурсу можна буде проводити відповідні конкурси та видавати ліцензії. Зокрема, йдеться про технологію WiMAX, навколо застосування якої нині склалася доволі непроста ситуація. Так, у Плані використання радіочастотного ресурсу прописано, в яких діапазонах частот розвивається WiMAX-технологія: насамперед, повний спектр 3,4-3,8 ГГц, другий діапазон – 5,150-5,350 ГГц, третій – 5,470-5,725 ГГц і четвертий – 5,725-5,850 ГГц. Деякі із вищезазначених діапазонів уже практично вільні, і можна проводити відповідні конкурси. За оцінками В. Олійника, частотний ресурс як у цих, так і в інших діапазонах, які потенційно можуть використовуватися для WiMAX сьогодні, достатній для того, щоб задовольнити потреби вітчизняних операторів.

Наразі в НКРЗ здійснюється значна робота з вивчення проблем запровадження цієї технології. Це стосується, зокрема, і такого питання, як електромагнітна сумісність з іншими засобами, і, власне, визначення кількості частот, потрібних для одного оператора. На сьогодні Комісія намагається оцінити та визначити, якої смуги буде недостатньо, а яка стане надлишковою. Під час круглого столу члени НКРЗ наголошували на необхідності спільного з операторами оцінювання: допомога ринку просто необхідна для точного визначення частотного ресурсу, якого потребує один оператор.

План використання частотного ресурсу передбачає використання трьох видів ліцензій: національної, регіональної та «точкової». Національна ліцензія дозволить здійснювати роботу по всій території України. Орієнтовно такі ліцензії матимуть три оператори. Регіональна ліцензія буде регламентувати діяльність в одній-двох областях. У кожному регіоні працюватиме також дві-три компанії. «Точкова» ліцензія передбачатиме діяльність у межах одного міста, і таких ліцензіатів може бути чимало. Також План використання частотного ресурсу буде визначати й умови використання частот на безліцензійній основі для внутрішньоофісного застосування. За попередніми планами, це буде діапазон 5,150-5,250 ГГц. (До речі, В. Олійник наголосив, що наразі в цьому діапазоні можна розгорнути дослідні мережі з тією умовою, що згодом компанії, які запровадили дослідну зону, або перейдуть на інший діапазон на ліцензійній основі, або вивезуть відповідне обладнання з України).

Тут слід зазначити, що учасники ринку піднімали питання, якою буде подальша доля мереж, що нині вже функціонують у діапазоні 2,4 ГГц, який де-факто є перевантаженим. Так, за даними голови правління асоціації Wireless Ukraine Олександра Мандрикіна, лише торік в Україні було продано понад 20 тис. точок доступу, які ніде і ніяк не реєструються. Тому, на його думку, слід ретельно дослідити наявну ситуацію з цим діапазоном, зафіксувати певні терміни відкриття вищезазначених діапазонів, щоб це не позначилося на бізнесі діючих операторів.

В. Олійник зазначив, що до 2008 року, доки виділятимуться нові діапазони, компанії, які використовують у своїй діяльності діапазон 2,4 ГГц, матимуть час переорієнтуватися та перейти на нові частотні діапазони, або залишитися в діапазоні 2,4 ГГц і вже на інших умовах надавати ці послуги. Компанії, що вже розгорнули свої мережі на базі 2,4 ГГц, можуть продовжувати працювати, але без гарантії захисту від завад.

Докладно розглядаючи можливості діапазону 5 ГГц, В. Олійник зупинився на питанні розподілу 100 МГц ресурсу в межах смуги 5,250-5,350 ГГц, передбачених для фіксованих пристроїв WiMAX. Оскільки тут є різні підходи до вирішення цієї проблеми, в УДЦР працює лабораторія, що досліджує, яку смугу видавати одному операторові, і скільки компаній буде працювати в цьому діапазоні. Смуга 5,470-5,725 ГГц рекомендується для мобільного використання. Проте цей спектр практично зайнятий, у ньому буде доступно близько 100-150 МГц. Подібна ситуація і в діапазоні 5,725-5,850 ГГц: там працюють радіорелейні лінії КРРТ.

У діапазоні 3,5 ГГц найгарячіше. Саме на ці частоти має ліцензію компанія «Українські новітні технології» (УНТ), ситуація з якою наразі остаточно не визначена. Обговорення на круглому столі повною мірою відобразили сподівання ринку. Потенційні конкуренти та НКРЗ звинуватили компанію в монополізмі та вимагали «поділитися» ресурсом. Під час гарячої дискусії на цю тему директор компанії УНТ Юрій Чуйков не погодився ні з визначення монополізму, ні з тезою про надлишковість виділеного УНТ радіочастотного ресурсу у 300 ГГц. Його аргументи зводилися до того, що поняття монополізму не може стосуватися окремої технології. А в тому, що в Україні на сьогодні де-факто діє єдиний оператор WiMAX, винна зовсім не УНТ. Що ж стосується виділеного компанії частотного спектра, то Ю. Чуйков наголосив, що його «практично немає – на 70 % ці частоти зайняті КРРТ».

Представники НКРЗ, які дали свою оцінку цій ситуації, також зауважили, що «300 МГц для одного оператора надто багато. Для створення конкурентного середовища в діапазоні 3,5 ГГц повинні працювати три оператори». Також акцент ставився на роботі, яка здійснюється спільно з КРРТ щодо звільнення цього діапазону.

Гаряча дискусія на круглому столі показала, що ситуація з УНТ не така однозначна, як здається на перший погляд. Тут безліч підтекстів та різноманітних нюансів: юридичних, технічних, бізнесових тощо. Підводні течії омивають не лише недосконалість вітчизняного досвіду регулювання у сфері телекомунікацій та особливості розподілу радіочастотного ресурсу, а й інтереси операторів-конкурентів, світових виробників відповідного обладнання, компаній-інвесторів тощо.

Відтак, доки ситуація знаходиться на етапі невизначеності, представники всіх телекомунікаційних асоціацій під час круглого столу вирішили спільними зусиллями знайти достойний вихід, який задовільнив би всіх.