Як ми уже повідомляли, представники УДЦР та філій підприємства здійснили сходження на гору Говерла. Підйом на найвищу точку України зв’язківці присвятили 15-й річниці Українського державного центра радіочастот, що виповнюється у жовтні цього року.

2011-07-28_p01

2011-07-28_p02

2011-07-28_p03

2011-07-28_p04

2011-07-28_p05

2011-07-28_p06

2011-07-28_p07

 

Герої урочистого штурму Говерли, як кажуть, повернулися до рідних домівок і приступили до виконання службових обов’язків. Ми попросили їх поділитися своїми враженнями від сходження.

 

Пропонуємо вашій увазі відповіді деяких учасників походу, а також розміщуємо фотозвіт про перебіг цієї знакової для підприємства події.

 

Ольга Курмичева, інженер групи РЕЗ, ВП та радіочастотних присвоєнь Закарпатської філії УДЦР:

 

– Сходження на Говерлу мене вразило. Чудово, що проведено такий захід. Ми його навіть не відокремлюємо від нашої безпосередньої діяльності у філії. Наш похід дав і певну розрядку і додатково зарядив енергією, додав бажання працювати ще краще. Добре й те, що вдалося поспілкуватися з колегами, які прибули з інших трудових колективів. Це тільки міцніше згуртовує нас. І взагалі, в моїй душі зародилося неймовірне почуття гордості за Український державний центр радіочастот і за те, що я є часткою цього унікального підприємства. Хотілося, щоб таких заходів було більше.

 

Дмитро Яблочніков, інженер 2-ї категорії групи радіомоніторингу Івано-Франківської філії УДЦР:

 

– У мене залишилися тільки приємні спогади і відчуття. Їх не зіпсував навіть дощ, під яким нам довелося спускатися з Говерли. Словом, один позитив. А піднімалися на гору як швидко, красиво! Зустріли на верхівці й інші групи. Коли розгорнули наш прапор, всі звернули на нас увагу, цікавились, звідки ми. Фотографувалися. Приємним відкриттям для мене стало те, що нас пізнають, знають про Український державний центр радіочастот. І тут ми спрацювали на його імідж. Розповідали новим знайомим про УДЦР, роз’яснювали, що сходження присвячується 15-річчю підприємства. Всі задоволені чудовою організацією заходу і тим, як все було добре підготовлено.

 

Сергій Стаценко, інженер-програміст 3-ї категорії відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ:

 

– Чесно кажучи, очікував, що підніматися на Говерлу буде не так складно. Пізніше, спілкуючись з колегами із нашої групи, я відмітив, що так само вважали й вони. Але надзвичайно приємним було те, що до вершини дісталися всі учасники сходження. А серед нас були й не молоді вже люди. Повернулися на базу втомленими, але щасливими. Вразила природа місцевості. Починали похід крізь смерековий ліс вздовж річки Прут. Пізніше пішли зарості ялівцю. Ближче до вершини розстелилася степова рослинність. З гори відкрилися неймовірні краєвиди: хребет, сусідні гори, долини. Хочу подякувати організаторам сходження на Говерлу, а водночас висловити співчуття тим, хто не зміг потрапити до складу нашої команди. Адже бажаючих було чимало…

Start typing and press Enter to search