Центр “Укрчастотнагляд” бере свій початок від Київського пункту технічного радіоконтролю (ПТРК), який було створено у 1934 році в селищі Борова Фастівського району Київської області у складі двох працівників.

Одним з організаторів Київського пункту технічного радіоконтролю (ПТРК) був випускник Київського політехнічного інституту начальник Державної радіоінспекції УРСР А.Т. Хоменко. У 1934 році, коли м. Київ став столицею УРСР на 46 км від Києва, в невеликому селищі Борова Фастівського району Київської області було вибрано майданчик шість сотих гектара землі, де і народилося мініатюрне господарство ПТРК, функції якого полягали у контролі засобів радіозв’язку та радіомовлення по виконанню правил входження в радіозв’язок, радіообміну, вимірювання електромагнітних полів.

З Українського центру технічного радіоконтролю поїздом була доставлена апаратура: приймачі, радіокомпаратор, фотописець з часовим механізмом та інша апаратура. Силами співробітників були побудовані акумуляторна та обладнано антенне господарство.

Першим начальником Київського ПТРК в 1934 – 1938 рр. був Балієвич – один з ініціаторів організації пункту техрадіоконтролю у селищі Борова. Фото не збереглося
З 1938 по 1941 рр. Київський ПТРК очолював Гумєнков Павло Костянтинович. Фото не збереглося

Під час Великої Вітчизняної війни матеріально-технічна база Київського ПТРК була повністю зруйнована. У 1944 р., коли селище Борова було звільнено від німецько-фашистських загарбників, почалось відновлення пункту техрадіоконтролю, яке очолив К.М. Нєупокоєв.

Відновлений після війни пункт увійшов до складу Київської дирекції радіозв’язку і радіомовлення Міністерства зв’язку УРСР. З дирекції доставили радіоапаратуру для техрадіоконтролю. Через відсутність електроенергії у селищі на пункті була побудована акумуляторна, оскільки електроживлення радіоапаратури здійснювалось від джерела постійного струму.

Спочатку було оснащено тільки робоче місце з контролю за радіомовленням. Контроль здійснювався на такій апаратурі: приймачі “Телефункен”, компаратор “Марконі” та самописці. Через відсутність антенного господарства щоглами слугували дерева.

У 1945 році почали вести контроль радіостанцій зв’язку (входження в зв’язок та деякі розмови).

Нєупокєев Костянтин Максимович
(1913 року народження; помер в 1950 році), освіта вища. На Київському пункті техрадіоконтролю працював начальником з 1944 по 1950 рік. Очолював відновлення Київського ПТРК. Під час ВВВ здійснював навчання операторів ПТРК, та й після закінчення війни свої знання та сили використовував для підготовки висококваліфікованих кадрів з контролю радіозасобів.

Нєупокоєва Зинаїда Григорівна
(1912 року народження). З 1949 по 1951 рр. виконувала обов’язки начальника у зв’язку з хворобою К.М. Нєупокоєва.

У 1950-51 роках, за рекомендацією Міністерства зв’язку СРСР, було обране нове місце розташування Київського ПТРК у м. Києві, на 15 км Брест-Литовського проспекту (нині – проспект Перемоги) м. Києва. Питання про переміщення Київського ПТРК з селища Борова виникло у зв’язку з відсутністю електроенергії у селищі, а існуюча база енергопостачання не забезпечувала роботу апаратури, що знаходилася на пункті.

В грудні 1951 року пункт радіоконтролю почав свою роботу у м. Києві.

Було змонтовано чотири робочих місця – контроль радіомовлення, радіозв’язку, заміри напруги поля і записи на стрічку, контроль телебачення. Апаратура для контролю була отримана з Центру техрадіоконтролю та, частково, Київської дирекції радіозв’язку та радіомовлення. Це приймачі ПРВ, “Телефункен”, “АШЕРО”, “АЕР”, 88LF; компаратор “МАРКОНІ”; вимірювачі стабільності частоти “ПІЧ” і “ПІЧ-2″; телевізори КВН, Т-2 (Ленінград), СКУ-2 (стійка вимірювальна).

Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 16.03.1951 року № 829 “Про заходи щодо захисту радіо приймання від індустріальних перешкод” було створено Державну радіоінспекцію, до складу якої було включено відділ по боротьбі з радіоперешкодами, утворені технічні бригади, які виконували функції радіоконтрольних пунктів (РКП) на підставі наказу Міністерства зв’язку СРСР № 367 від 11.04.1957 року.

В 1959 році Державна радіоінспекція змінила назву на Державну інспекцію електрозв’язку (ДІЕ) та були утворені служби контролю радіоперешкод.

В 1961 році Міжвідомча комісія з радіочастот при Міністерстві зв’язку СРСР затвердила Норми стабільності частоти та на побічні випромінювання. Наказом Міністерства зв’язку УРСР з 1 січня 1961 р. Київський ПТРК було виведено зі складу Київської дирекції радіозв’язку та радіомовлення та реорганізовано в Київську станцію технічного радіоконтролю (КСТР), яка була підпорядкована безпосередньо Міністерству зв’язку УРСР. У вересні 1965 року було надано статус республіканської (РСТРК).

З 01.01.1962 року станції технічного радіоконтролю почали проводити контроль за стабільністю радіочастот передавачів та інших параметрів електромагнітної сумісності на відповідність діючим нормам. В 1963 році вперше були опубліковані загальносоюзні норми допустимих радіоперешкод, таким чином була закладена правова та нормативна база з питань роботи радіоелектронних засобів та експлуатації високовольтних ЛЕП засобів випромінювання індустріальних перешкод, виробництва електроприладів, тощо.

Коренев Ю.Ф.
начальник КСТР та РСТРК з 1961 р. по 1968 р.

Редько Г.Г.
Очолював РСТРК з 1968 р. по 1972 р. Фото не збереглося

У 1984 р. для РСТРК було збудовано новий корпус та антенно-фідерні поля.

За рішенням Міністерства зв’язку УРСР з 1 січня 1988 р. створено Київський центр електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (КЦЕМС РЕЗ), до складу якого увійшли РСТРК і ДІЕ України, реорганізований з 15 грудня 1990 року в Український республіканський центр електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (УРЦ ЕМС РЕЗ).

З 1 жовтня 1995 р. регіональні Державні інспекції електрозв’язку виключено зі складу обласних виробничо-технічних управлінь зв’язку і включено до складу УРЦ ЕМС РЕЗ.

Галицький Анатолій Борисович
Народився у 1936 р. у пгт Олов’яна Олов’янинського району Читинської обл. РСФСР. У 1964 р. закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю радіотехніка. З 1969 р. працював головним інженером РСТРК, а з 1972 р. – начальником РСТРК, КЦЕМС РЕЗ, УРЦ ЕМС РЕЗ Міністерства зв’язку УРСР.

18 січня 2007 р. Галицькому Анатолію Борисовичу Указом Президента України присвоєно почесне звання “Заслужений працівник сфери послуг України”.

15 жовтня 1996 року, згідно наказу Міністерства зв’язку України № 216 від 09.10.96 р., Український республіканський центр електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів реорганізовано в Державне підприємство „Український державний центр радіочастот та нагляду за зв’язком” (Центр “Укрчастотнагляд”).

Карпенко Олексій Єлисейович
Народився у 1947 р. у с. Радичев Новгород-Сіверського району Чернігівської обл. У 1966 р. закінчив Харківський електротехнікум зв’язку Міністерства зв’язку УРСР за спеціальністю радіотехніка, а у 1973 р. – Харківський інститут електроніки за спеціальністю радіофізика і електроніка.З 1985 р. працював на керівних посадах Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (Концерн РРТ) України. Обіймав посади головного інженера, віце-президента Концерну РРТ.

З 1996 по 1998 рр. працював начальником Українського державного центру радіочастот та нагляду за зв’язком (Центру “Укрчастотнагляд”).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 р. № 239 Український державний центр радіочастот та нагляду за зв’язком визначено спеціальним органом, який здійснює повноваження присвоєння радіочастот, позивних сигналів, оформлення відповідних дозволів на виготовлення, реалізацію (продаж), використання радіоелектронних засобів на території України, а також ввезення їх з-за кордону та державного нагляду за їх роботою у смугах радіочастот загального користування в частині загальних користувачів. Ці повноваження закріплено Указом Президента України “Про внесення доповнення до Положення про Державний комітет зв’язку і інформатизації України” від 2 жовтня 1999 року №1273/99, у відповідності з яким Державна інспекція електрозв’язку Адміністрації зв’язку України та її регіональні підрозділи перебувають у складі Українського державного центру радіочастот та нагляду за зв’язком.

Нестеренко Ігор Костянтинович
Народився у м. Берліні (Німецька Демократична Республіка) у 1955 році в родині військовослужбовця. Закінчив у 1977 р. Київське вище військове інженерне училище зв’язку (КВВІУЗ) за спеціальністю радіозв’язок, а в 1983 р. – ад’юнктуру КВВІУЗ. Кандидат технічних наук. Має 15 винаходів та більше 60 наукових робіт. Працював інженером, молодшим науковим співробітником військової частини; викладачем КВВІУЗ; старшим науковим співробітником, начальником науково-дослідного відділу та управління наукового центру КВВІУЗ; президентом ЗАТ “Телекомунікаційні системи”.

З 1998 р. по 1999 р. працював начальником Центру “Укрчастотнагляд”.

Прийнятим 1 липня 2000 року Законом України про радіочастотний ресурс визначено роль і місце Центру “Укрчастотнагляд” в системі Адміністрації зв’язку та радіочастот України. Стаття 7 згаданого Закону визначає повноваження Центру “Укрчастотнагляд”.

Влітку 2000 р. введено в експлуатацію новий адміністративно-технічний корпус площею 3680 кв.м.

На теперішній час Центр “Укрчастотнагляд” окрім адміністративно-технічного корпусу має технічний корпус (колишня будівля РСТРК) та будівлю вимірювальної лабораторії (колишня будівля ПТРК) за адресою пр. Перемоги, 15 км.

Ковальов Володимир Михайлович
Народився у місті Торгау (Німеччина) у 1946 році в родині військовослужбовця.

По закінченні Запорізького радіотехнічного технікуму у 1966 році був призваний на строкову військову службу де служив у радіотехнічних військах. Закінчивши Запорізький машинобудівельний інститут у 1973 році за кваліфікацією інженера електронної техніки працював на заводі інженером-технологом напівпровідникових приладів. У 1974 році був прийнятий на службу в органи державної безпеки СРСР, де закінчив повний курс Вищої школи КДБ СРСР. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 році.

З 1999 р. по вересень 2001 р. очолював Український державний центр радіочастот та нагляду за зв`язком та Державну інспекцію електрозв’язку України. Член Колегії Державного комітету зв’язку та інформатизації України.

За дорученням Адміністрації зв’язку та радіочастот України Центр “Укрчастотнагляд” бере участь в роботі Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ), членом якого Україна є з 1947 року.

За роки незалежності України Центром “Укрчастотнагляд” скоординовано більше 7 тис. частотних присвоєнь РЕЗ України та закордонних держав. З 1994 року проведено 27 координаційних зустрічей і переговорів, на яких були підписані 29 протоколів.

Олійник Володимир Филимонович
Народився в м.Тартаків Сокальського району Львівської області у 1957 році. 
По закінченні Одеського електротехнічного інституту зв’язку ім.О.С.Попова у 1979 році за спеціальністю радіозв’язок та радіомовлення працював інженером вузла зв’язку, заступником начальника радіоцентру Балтійського Флоту. 
Нагороджений медаллю “За бойові заслуги”. 
У 1989 році закінчив Військову Академію зв’язку ім. С.М.Будьонного (м.Санкт-Петербург), та у 1992 році – ад’юнктуру при Академії, доктор технічних наук.
Працював старшим науковим співробітником Наукового центру, начальником науково-дослідної лабораторії систем супутникового зв’язку, начальником Наукового центру при Київському військовому інституті управління зв’язку; начальником Наукового центру управління зв’язку, розвідки та радіоелектронної боротьби Міністерства оборони України.

З листопада 2001 до серпня 2005  року очолював Український державний центр радіочастот – Центр “Укрчастотнагляд”.

У 2004 році згідно з положеннями законів України «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України» та відповідно до наказу Держкомзв’язку України від 17.03.2004 року № 49 підприємство перейменовано в Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (УДЦР).

У липні 2005 року Кабінет Міністрів України передав УДЦР із сфери управління Міністерства транспорту та зв‘язку України до сфери управління Національної комісії з питань регулювання зв‘язку (НКРЗ).

У лютому 2012 року розпорядженням Кабінет Міністрів України УДЦР віднесено до сфери управління Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ).

Слободянюк Павло Васильович

Кандидат технічних наук.
Народився в м. Новочеркаськ, Ростовської області у 1956 році. 
У 1978 році закінчив Київське вище військове інженерне училище зв’язку ім. М. І. Калініна за спеціальністю радіозв’язок та був направлений на службу в Збройних силах.
У 1987 році закінчив Військову Червонопрапорну академію зв’язку ім. С. М. Будьонного.
Працював заступником начальника Управління радіотехнологій та використання радіочастот ДКЗІ України, начальником відділу продаж послуг ВАТ “Укртелеком”, директором з питань експлуатації мереж та продажу послуг ВАТ “Укртелеком”.
З грудня 2001 по грудень 2005  року обіймав посаду першого заступника начальника Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».
Начальник Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» з грудня 2005 по липень 2014 року.
Заслужений працівник сфери послуг України (Указ Президента України № 1094/2011 від 1 грудня 2011 року).

Впроваджено нову організаційну структуру підприємства та оптимізовано його систему управління. Укрупнені ключові регіональні центри УДЦР за рахунок злиття філій, яких стало 6 замість 21. При цьому збережено якість обслуговування та кількість технічних спеціалістів. Завдяки організаційним заходам та оптимізації системи управління підприємства вдалося покращити бізнес-процеси і при курсовій нестабільності національної валюти зберегти  прибутковість УДЦР.

Центр з сертифікації УДЦР отримав сертифікат відповідності Британської Сертифікаційної Ради по Телекомунікаціям (Britishrj Approvals Board for Telecommunications), що дозволило УДЦР більш ефективно пропонувати свої послуги на закордонних ринках.

У грудні 2014 року, у зв’язку з проведенням Антитерористичної операції на сході країни, Український державний центр радіочастот перерахував 165 млн. грн. для потреб Збройних Сил України.

Розроблено та впроваджено комплекс заходів для забезпечення безпеки працівників підприємства, які виконують службові завдання у зоні антитерористичної операції.

Резніченко Валентин Михайлович 

Народився у м. Дніпропетровськ у 1972 році.

Після закінчення у 1994 році Державної металургійної академії України за спеціальністю «Інженер з автоматизації» розпочав трудову діяльність інженером з автоматизації інформаційних систем на профільних підприємствах Дніпропетровська.

З 1996 року працював у Групі компаній ТОВ «Український медіа холдинг», в якому очолював підрозділи різних рівнів та напрямків діяльності: преса, радіо, телебачення. Займався розвитком радіомереж, освоєнням та експлуатацією нових радіочастот, розбудовою нових радіомереж по всій Україні.

У 2003 році був призначений на посаду Віце-президента ТОВ «Український медіа холдинг».

З серпня 2014 по лютий 2015 року працював на посаді Генерального директора Українського державного центру радіочастот.

У лютому 2015 року відбувся аукціон з продажу ліцензій на частоти 3G. УДЦР максимально сприяє операторам мобільного зв’язку в розгортанні в Україні мережі 3G, виконуючи завдання з проведення розрахунків щодо ЕМС РЕЗ та видачі дозволів на їх експлуатацію.

У тісній взаємодії з Міністерством інформаційної політики, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення УДЦР активно сприяє відновленню українського мовлення в зоні антитерористичної операції на сході країни.

У 2016 році УДЦР спільно з іноземними фахівцями, які мають досвід впровадження 4G в інших країнах, розпочав велику науково-дослідну роботу щодо можливості використання радіочастотного спектру для подальшого ліцензування та впровадження мережі зв’язку четвертого покоління в Україні.

Корсун Володимир Іванович

Народився в с. Полохачів Овруцького району Житомирської області у 1974 році.

З 1992 по 2001 рік проходив службу у Збройних Силах України.

У 1997 році закінчив Київський військовий інститут управління та зв‘язку за спеціальністю «Радіозв‘язок», а у 2004 році – Київський університет туризму, економіки і права за спеціальністю «Правознавство».

Після служби у Збройних Силах України працював у сфері правового консультування. Має великий досвід з організації правової роботи та юридичного обслуговування, керівництва службами та департаментами підприємств і організацій.

З серпня 2014 року працював в УДЦР на посадах радника, першого помічника Генерального директора, Директора департаменту радіочастотного моніторингу та забезпечення автоматизованої системи радіочастотного моніторингу.

Очолює Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» з лютого 2015 року.

СУЧАСНА  ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ЦЕНТРУ РАДІОЧАСТОТ

Впродовж останніх десятиліть в УДЦР було побудовано Єдину автоматизовану систему радіочастотного моніторингу; впроваджено програмно-технічний комплекс для автоматизації робочих місць з планування частотоприсвоєнь для окремих видів радіозв’язку; створено Випробувальний центр та Орган сертифікації техніки зв’язку (ОС «Укрчастотнагляд»), які діють в Системі УкрСЕПРО).

Для забезпечення нарощування виробничих потужностей підприємства, впровадження новітніх технологій та успішного функціонування підрозділів в УДЦР  проведено реконструкцію будівель, побудовано новий гараж, центральну прохідну з громадською приймальнею. Упорядковано також територію Центру, створено парк та зону відпочинку, побудовано стадіон.

Значним кроком у поглибленні участі підприємства в роботі міжнародних організацій стало набуття УДЦР членства у Секторі радіозв’язку МСЕ, роль якого полягає в здійсненні глобального управління користуванням радіочастотного спектра та орбіт супутників. Завдяки цьому, УДЦР включено до Глобальної директорії МСЕ. Тепер фахівці УДЦР мають доступ в режимі он-лайн до всіх робочих документів Бюро радіозв’язку МСЕ.

Фахівці УДЦР беруть активну участь у діяльності робочих груп та комісій МСЕ (Міжнародного союзу електрозв‘язку), СЕПТ (Європейської конференції адміністрацій пошти та зв‘язку) та РСЗ (Регіональної співдружності у галузі зв’язку) з частотного менеджменту, технологій спектру, регуляторних питань, нумерації, присвоєння імен та адрес. Представники УДЦР входять до складу делегації Адміністрації зв’язку України на Всесвітній та Регіональній конференціях радіозв’язку, Всесвітньої асамблеї стандартизації електрозв’язку МСЕ.

У 2007 році за вагомий внесок у забезпечення розвитку галузі зв’язку та становлення інформаційного суспільства, а також за високі виробничі досягнення трудовий колектив УДЦР нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

У 2008 році УДЦР надано статус повноправного члена Європейського інституту стандартів телекомунікацій (ETSI) – провідної галузевої організації у сфері стандартизації. УДЦР отримано доступ в режимі он-лайн до всіх інформаційних ресурсів ETSI, а також право брати участь у роботі технічних комітетів та робочих груп, зокрема, у діяльності Технічного комітету ERM «ЕМС і питання використання радіочастотного спектру».

У 2008 році перший заступник начальника УДЦР Євген Вікторович Хаіров був переобраний на посаду Віце-Голови Комісії РСЗ з питань супутникового зв’язку, ТБ і звукового радіомовлення на період 2008-2010 років.

У 2009 році УДЦР розгорнув систему моніторингу земних станцій супутникового зв’язку – GeoMon у відповідності до вимог Звіту МСЕ-R SM. 2182 «Вимірювальні засоби, доступні для вимірювання випромінювань від космічних станцій як ДСО, так і НГСО». Станція УДЦР дозволяє контролювати земні станції в С-діапазоні на всій території Африки, а в Ku-діапазоні – на всій території вище екватора. 15 лютого 2011 року станцію УДЦР внесено до Списку VIII МСЕ «Список міжнародних станцій радіочастотного моніторингу».

У 2009 році УДЦР презентував автоматизовану інформаційну систему обліку мобільних терміналів на території України (базу даних кодів IMEI). Завдяки її впровадженню у 2010-2011 роках легальний імпорт мобільних терміналів склав 95-97%. Надходження до державного бюджету від митних зборів зросли з 5 млн. USD у 2007 році до понад 150 млн. USD на рік в 2010-2011 роках.

У 2009 році з метою створення умов, що гарантують належну якість послуг, які підприємство надає різним категоріям споживачів, в УДЦР розроблена та діє система управління якістю, яка охоплює усі послуги, що ним надаються. Система управління якістю сертифікована Органом сертифікації ДП «Укрметртестстандарт» на відповідність вимогам стандарту ДСТУ ISO 9001:2009 з 18.11.2009 року.

У 2011 році за вагомий внесок у забезпечення розвитку галузі зв’язку та становлення інформаційного суспільства, а також за високі виробничі досягнення трудовий колектив УДЦР нагороджено Подякою Прем‘єр-міністра України.

У 2012 році фахівці Українського державного центру радіочастот забезпечили ефективне використання радіочастотного спектру під час ЄВРО-­2012. Високу оцінку їх діяльності дали УЄФА, а також Генеральний секретар Міжнародного союзу електрозв’язку Хамадун Туре, який відвідав Україну та УДЦР.

У 2012 році представника УДЦР обрано на посаду координатора 48 країн СЕПТ з п.8 порядку денного Всесвітньої конференції зв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку.

У 2014 році  впроваджено нову організаційну структуру, яка орієнтована на вдосконалення виробничих процесів, оптимальне сполучення централізації керівництва і самоврядування на місцях. Замість 21, створено 6 нових філій держпідприємства. В цьому ж році  менеджментом ухвалено рішення про проведення щорічного міжнародного аудиту фінансової діяльності підприємства відомими аудиторськими компаніями «великої четвірки»

У 2014 році УДЦР змінив логотип. Метою зміни логотипу є формування позитивних асоціацій стосовно запровадження нових підходів в управлінні підприємством, покращення іміджу УДЦР як стабільного та успішного гравця на ринку телекомунікацій, налаштованого на перспективу.

У 2014 році за результатами ресертифікації системи управління якістю підприємства УДЦР отримав новий сертифікат відповідності. Термін дії сертифікату №UA.2.002.08703-14, зареєстрованого у Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО, – з 19.11.2014 р. по 18.11.2019 р.

У 2014 році директора з радіочастотних присвоєнь УДЦР Євгена Хаірова обрано на посаду члена Радіорегламентного комітету від Регіону С «Східна Європа та Північна Азія».

У 2014-2015 роках УДЦР у тісній взаємодії з Міністерством інформаційної політики, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення активно сприяв відновленню українського мовлення в зоні антитерористичної операції на сході країни. У 2015 році було визначено можливість використання в зоні АТО 26 радіочастот передавачами аналогового звукового мовлення, 19 телевізійних каналів передавачами аналогового телебачення і одного телевізійного каналу для цифрового наземного телевізійного мовлення.

У грудні 2014 року у зв’язку з проведенням Антитерористичної операції на сході країни, УДЦР для потреб Збройних Сил України перерахував 165 млн. грн.

У 2015 року Рішенням НКРЗІ державне підприємство «Український державний центр радіочастот» внесено до Реєстру операторів і провайдерів телекомунікацій для централізованого технічного адміністрування персональних номерів та перенесених абонентських номерів на території України (послуга MNP).

У 2015 році в Україні відбувся аукціон з продажу ліцензій на частоти 3G. УДЦР максимально сприяє операторам мобільного зв’язку у розгортанні мережі зв’язку третього покоління, виконуючи завдання з проведення розрахунків щодо ЕМС РЕЗ та видачі дозволів на їх експлуатацію. З отриманням у квітні 2015 року першої заявки на технологію 3G УДЦР  на кінець липня 2016 року  видав операторам понад 12 500 дозволів на експлуатацію РЕЗ.

У 2015 році УДЦР одним з перших серед державних підприємств галузі приєднався до електронної системи державних закупівель PROZORO.

У 2015 році в УДЦР впроваджено в практику  проведення відкритих  конкурсів на заміщення посад керівного складу за підтримки провідного кадрового порталу України «RABOTA.UA».

У 2015 році в УДЦР затверджено Антикорупційну програму, за допомогою якої на підприємстві створено реальне антикорупційне середовище, яке унеможливлює будь-які прояви корупції.

У 2015 році у співпраці з Генеральним штабом ЗС України  суттєво спрощено процедури оформлення документів, зменшена кількість дозвільних документів, оптимізовано виробничі процеси, що дозволило сприяти бізнесу учасників телекомунікаційного ринку.

У 2015 році УДЦР став учасником щорічного Всеукраїнського рейтингу «Сумлінні платники податків», метою якого є посилення ролі та авторитету платника податків в житті країни, підвищення загальної культуру сплати податків, утвердження серед людей дух підприємливості.

У 2015 році згідно з постановою Кабінету Міністрів України №83 від 4 березня 2015 року УДЦР віднесено  до стратегічних підприємств у сфері телекомунікацій.

У 2015 році УДЦР увійшов до сотні кращих платників податків України.

У 21016 році ЦС УДЦР отримав визнання (сертифікат) європейського органу з оцінки відповідності – Британської Сертифікаційної Ради з Телекомунікацій (British Approvals Board for Telecommunications (TÜV SÜD BABT), який засвідчує, що Випробувальний центр ЦС оцінений згідно вимог TUV SUD BABT та внесений до переліку випробувальних лабораторій результати випробувань (протоколи) яких визнаються  TÜV SÜD BABT.

У 2016 році УДЦР увійшов до складу Інтернет асоціації  України, став дійсним членом Асоціації «Телекомунікаційна палата України» та  Асоціації підприємств інформаційних технологій України». У підприємства з’явилися нові можливості оперативно реагувати на зміни бізнес-клімату, шукати і пропонувати нові формати взаємодії з учасниками ринку.

У 2016 році  ООВ «УКРЧАСТОТНАГЛЯД»  одним з перших серед органів з оцінки відповідності отримав призначення на виконання робіт відповідно до вимог Технічного регламенту з електромагнітної сумісності

У 2016 році УДЦР розпочав роботи з впровадження в Україні системи стільникового зв’язку четвертого покоління.

У серпні 2016 році УДЦР нагороджено Дипломом лауреата першого регіонального туру Всеукраїнського рейтингу «Сумлінні платники податків – 2015» за особливі заслуги та досягнення у номінації «Сумлінний платник податків у галузі інформації та телекомунікацій».

У 2016 році УДЦР визнано Лідером галузі-2015, посівши перше місце рейтингу в Україні серед великих та середніх підприємств за сумою показників: «Масштаби виробництва та платоспроможності», «Соціальні показники», «Ефективність використання ресурсів», «Інвестиційна привабливість».

У 2016 році трудовий колектив УДЦР за високі виробничі досягнення, значний колективний внесок у зміцнення економічного потенціалу України та сприяння у реалізації державної політики у сфері користування радіочастотним ресурсом України нагороджено Грамотою Верховної Ради України та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

У 2016 році УДЦР відзначено Подякою Центрального офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

У 2016 році УДЦР презентував учасникам телекомунікаційного ринку Концепцію порталу послуг для бізнесу.

У 2017 році в УДЦР започатковано освітньо-просвітницький проект «Інтерактивні радіочастоти»  для школярів та студентів вишів.

У 2017 році УДЦР забезпечував надійну та беззавадову роботу радіоелектронних засобів, задіяних у висвітленні «Євробачення-2017». Роботу фахівців високо оцінив Прем’єр-міністр України.

У 2017 році для представників вітчизняних телевізійних каналів проведено демонстрацію роботи новітньої спеціалізованої станції технічного радіоконтролю «Атлас-77», за допомогою якої здійснюється оцінка зон покриття мережею цифрового наземного телевізійного мовлення.

У 2017 році на засіданні Чорноморського форуму з імплементації цифрового дивіденду (BSDDIF) делегації країн-учасниць ухвалили рішення про призначення заступника директора департаменту радіослужби УДЦР Дмитра Проценка на посаду Голови цієї регіональної координаційної групи, що об’єднала технічних експертів адміністрацій зв’язку Болгарії, Грузії, Молдови, Румунії, Туреччини та України.

У 2017 році Український державний центр радіочастот приєднався до ініційованого Міністерством економічного розвитку та торгівлі України Меморандуму щодо співпраці  у побудові в Україні прозорої та ефективної системи реалізації об’єктів державної власності, майна державних підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків та Пілотного проекту ProZorro.Продажі.

Start typing and press Enter to search