Наказ Міністерства транспорту та зв‘язку України від 20.08.2010 № 607 "Про затвердження Технічних вимог до маршрутизації трафіку в телефонній мережі загального користування України"
МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ
Н А К А З
20.08.2010 N 607
Про затвердження Технічних вимог
до маршрутизації трафіку в телефонній
мережі загального користування України
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про
телекомунікації" та з метою впорядкування маршрутизації трафіку
в телефонній мережі загального користування України
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Технічні вимоги до маршрутизації трафіку в
телефонній мережі загального користування України (далі – Технічні
вимоги), що додаються.
2. Державній адміністрації зв’язку забезпечити розміщення
цього наказу на веб-сайті Мінтрансзв’язку.
3. Державному підприємству "Український науково-дослідний
інститут зв’язку" включити Технічні вимоги до Інформаційного
покажчика нормативних документів галузі зв’язку.
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
Міністр К. Єфименко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства транспорту
та зв’язку України
20.08.2010 № 607
Технічні вимоги до маршрутизації трафіку
в телефонній мережі загального користування України
1. Загальні положення
1.1. Технічні вимоги до маршрутизації трафіку в телефонній
мережі загального користування України (далі – Технічні вимоги)
розроблені відповідно до Закону України "Про телекомунікації",
Національного плану нумерації України, затвердженого наказом
Міністерства транспорту та зв’язку України від 23.11.2006 № 1105
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2006
за № 1284/13158 (далі – Національний план нумерації), нормативного
документа "Спільноканальна сигналізація № 7. Національна версія
України. Правила використання у телефонній мережі загального
користування. Версія 3.0" та Директиви ЄС 2002/22.
1.2. Ці Технічні вимоги розроблено з метою сконцентрувати в
єдиному документі основні вимоги до маршрутизації трафіку в
середовищі сучасної політехнологічної телефонної мережі загального
користування України (далі – ТфМЗК).
2. Терміни та їх визначення
У цих Технічних вимогах терміни вживаються в такому значенні:
медіашлюз – шлюз, який перетворює формат медіаданих (даних
інформації), що використовується в мережі одного типу, у формат,
необхідний в мережі іншого типу;
пакетна мережа – телекомунікаційна мережа, в якій
застосовується пакетна технологія для передачі інформації у
цифровому форматі;
пакетна передача – технологія передачі інформації у цифровому
форматі, що передбачає розподіл потоку інформаційних сигналів на
частини, кожна з яких утворює окремий пакет, після чого пакети у
визначеній послідовності передаються у телекомунікаційні мережі;
сигнальний шлюз – шлюз, який перетворює формат сигнальної
інформації одного типу (наприклад, СКС-7) у формат сигнальної
інформації іншого типу (наприклад SIP, SIGTRAN тощо);
шлюз – телекомунікаційне обладнання, що перетворює
інформаційні сигнали з формату мережі одного типу у формат мережі
іншого типу.
Інші терміни вживаються у значеннях, наданих у Законі України
"Про телекомунікації".
3. Основні технічні вимоги
3.1. У середовищі ТфМЗК України можуть об’єднуватися
телефонні мережі загального користування операторів різних форм
власності незалежно від технологій обробки, комутації, перенесення
сигналів інформації всередині кожної з мереж за умов, якщо:
а) кожна з мереж відповідає Рекомендації ITU-T E.164 та
Національному плану нумерації;
б) підтримує на рівні абонентського доступу одну або декілька
з таких абонентських сигналізацій:
декадно-імпульсну (імпульсами постійного струму);
двотональну багаточастотну (DTMF);
цифрову вузькосмугову (DSS-1);
цифрову широкосмугову (DSS-2);
в) взаємодіє з іншими телекомунікаційними мережами, в тому
числі телефонними відомчими мережами, мережами передавання даних
відповідно до Національного плану нумерації;
г) підтримує надання споживачам відповідних
телекомунікаційних послуг, у тому числі загальнодоступних згідно
із Законом України"Про телекомунікації".
3.2. Маршрутизація трафіку має здійснюватися відповідно до
виклику, сформованого кінцевим обладнанням, з якого ініційовано
виклик, та цих Технічних вимог.
3.3. Єдиною вихідною інформацією для організації
маршрутизації фізичних чи віртуальних з’єднань у ТфМЗК є:
а) інформація, яку формує та передає з кінцевого обладнання в
мережу абонент (споживач) при здійсненні виклику, – "Номер
сторони, яку викликають" ("Called party number") - (абонента Б);
б) інформація, яку формує та передає в мережу вузол
комутації, до якого підключено кінцеве обладнання ініціатора
з’єднання, – "Номер сторони, яка викликає" ("Calling party
number") – (абонента А) та категорія його кінцевого обладнання.
3.4. Маршрутизація трафіку має плануватись таким чином, щоб
забезпечувати надання телекомунікаційних послуг за встановленими
(замовленими) показниками якості.
3.5. У разі замовлення послуг, надання яких пов’язано з
використанням мереж декількох операторів (транзитні, кінцеві
мережі), повинні забезпечуватись необхідні взаємоз’єднання та
взаємодія кількох мереж у складі ТфМЗК або взаємоз’єднання та
взаємодія з іншими за призначенням телекомунікаційними мережами.
3.6. Обладнання всіх мереж, що входять до складу ТфМЗК,
незалежно від технологій, ємності (потужності) в точках
взаємоз’єднання повинне:
а) підтримувати узгоджені сторонами стандартизовані
міжмережні фізичні інтерфейси;
б) забезпечувати ведення повного обліку взаємного
інформаційного та сигнального навантаження (за домовленістю
допускається ведення обліку технічними засобами однієї з мереж);
в) підтримувати міжстанційну сигналізацію СКС-7 за
Версією 3.0, оскільки ця сигналізація повною мірою забезпечує
обмін інформацією щодо ідентифікації кінцевого обладнання, його
місцезнаходження, управління всіма видами послуг, або тимчасово,
до впровадження Версії 3.0, за Версією 2.0;
г) забезпечувати перевірку змісту заголовка та інформаційної
частини сигнальних одиниць початкових адресних повідомлень (IAM)
на предмет повноти та коректності (заповнення всіх підполів,
відповідність ідентифікаторів виду адрес форматові номерів тощо);
ґ) забезпечувати безпомилкову ідентифікацію номера та
категорії кінцевого обладнання абонента, що викликає,
відповідності ідентифікатора виду адреси форматові номера А;
д) забезпечувати безпомилкову ідентифікацію номера кінцевого
обладнання абонента, якому адресовано виклик, відповідності
ідентифікатора виду адреси форматові номера Б;
е) у разі виявлення спотворених сигнальних одиниць з
повідомленнями IAM (невідповідність змісту підполів заголовків,
виявлення нестандартних параметрів тощо), які не зафіксовані
перевіркою за контрольною сумою, анулювати їх проходження із/у
мережі та документувати наявні сигнали контролю в окремому файлі
підсистеми OMAP СКС-7, формувати та передавати сигнал роз’єднання
згідно з пунктом 2.2.7.6.9 ("Причина № 110 – Повідомлення з
нерозпізнаним параметром анулюється" – "Cause № 110 – Message with
unrecognized parameter discarded") Рекомендації ITU-T Q.850;
є) контролювати рівень навантаження СКС-7 (штатною системою
контролю перевантажування згідно з пунктом 2.33 ("Повідомлення
перевантажування (OLM)" – "Overload Message (OLM)") Рекомендації
ITU-T Q.762);
ж) виявляти сигнальні одиниці з порушенням:
змісту параметрів (відповідно до пункту 2.9.5 ("Приймання
нелогічних інформаційних повідомлень сигналізації" – "Receipt of
unreasonable signalling information messages") Рекомендації
ITU-T Q.764);
змісту повідомлень (відповідно до параграфу 13 ("Управління
маршрутами сигналізації" – "Signalling route management")
Рекомендації ITU-T Q.704; пункту 2.9.5 ("В ситуації
вхідного/вихідного шлюзу або в ситуації взаємодії" –
"In coming/outgoing gateway or interworking situations")
Рекомендації ITU-T Q.764; пункту 4.1.1.2 Рекомендації
ITU-T Q.767);
вилучати такі сигнальні одиниці, документувати факт їх появи
з використанням підсистеми OMAP СКС-7;
з) контролювати послідовність надходження сигнальних одиниць
згідно з Рекомендацією ITU-T Q.704.
3.7. Цифровий вихідний вузол комутації, до якого підключено
термінал абонента А, формує сигнальну одиницю з початковим
адресним повідомленням ІАМ СКС-7, яке обов’язково має містити таку
достовірну інформацію:
а) категорію, вид адреси та номер абонента А;
б) вид адреси та номер абонента Б;
в) код вихідного пункту сигналізації СКС-7 (ОРС);
г) код пункту призначення сигнальної одиниці СКС-7 (DPC).
Примітка. Якщо вихідним вузлом комутації є аналогова АТС з
обмеженою продуктивністю вузла автоматичного визначення номера А,
то для місцевих викликів вона може не формувати номер та категорію
кінцевого обладнання абонента А. Але всі виклики, які
використовують префікс "0", мають обов’язково супроводжуватись
номером та категорією кінцевого обладнання абонента А.
У разі відсутності інформації про номер та категорію
кінцевого обладнання абонента А цифровий транзитний вузол, що
обробляє префіксну інформацію, повинен запитати таку інформацію
командою "Запит номера і категорії А" в обладнання автоматичного
визначення номерів (АВН) вихідної АТС. Безпрефіксний вихід
викликів у міжзонову, міжнародну, альтернативні телефонні,
нетелефонні мережі, до обладнання надання платних послуг
не дозволено та має блокуватися вузлом, що зафіксував
безпрефіксний вихід.
3.8. Транзитні пункти сигналізації СКС-7 національної частини
ТфМЗК відповідно до Рекомендації ITU-T Q.764 не повинні
спотворювати, змінювати або блокувати зміст повідомлення ІАМ
(підпункти "а", "б", "в", "г" пункту 3.7 цих Технічних вимог).
3.9. У точці міжнародного інтерфейсу повідомлення IAM, що
отримані від мережі міжнародного зв’язку, можуть містити чи не
містити параметри (категорії та номера) абонента А.
У МЦК національної частини ТфМЗК у повідомленні ІАМ,
отриманому від іншої держави, встановлюється ідентифікатор виду
адреси NAI=4 – "міжнародний номер".
У разі відсутності номера абонента А в повідомленні ІАМ,
отриманому від іншої держави, встановлюється ідентифікатор виду
адреси NAI=6 – "міжнародний номер, значення відсутнє".
3.10. У разі взаємодії мережі з СКС-7 з транзитною або
кінцевою пакетною мережею, між ними встановлюється медіашлюз або
сигнальний (для систем сигналізації) шлюз.
3.11. Через транзитну пакетну мережу сигнальні одиниці
переміщуються прозоро системами сигналізації SIGTRAN, SIP-I. Для
перетворення повідомлень сигналізацій SIGTRAN, SIP-I у
повідомлення (сигнальні одиниці) СКС-7 на вихідній стороні
встановлюються аналогічні шлюзи.
3.12. Якщо пакетна мережа є кінцевою з використанням пакетних
терміналів, тобто не є складовою ТфМЗК, то повідомлення рівнів
ISUP, SCCP СКС-7 трансформуються у повідомлення сигналізації BICC,
SIP, SIP-T та можуть керувати послугами пакетної мережі. У цьому
разі пакетні термінали мережі мають власну систему нумерації
(наприклад ІР-адресація, X.121). Зв’язок між номерами ТфМЗК і
номерами пакетної мережі визначається протоколом ENUM відповідно
до Національного плану нумерації.
3.13. У разі коли повністю пакетна мережа не є складовою
ТфМЗК, доступ абонентів ТфМЗК до неї забезпечується згідно з
підпунктом 4.2.31 Національного плану нумерації.
3.14. Для задоволення потреб абонентів місцевої телефонної
мережі у послугах міжміського (міжзонового) / міжмережного,
міжнародного зв’язку обладнання місцевої телефонної мережі має:
а) передавати функції щодо обслуговування завершення викликів
за межами місцевої мережі у відповідні мережі;
б) приймати від інших мереж трафік, адресований абонентам
цієї мережі, для завершення.
3.15. Обмін міжнародним телефонним трафіком може
здійснюватися лише через міжнародні центри комутації (далі – МЦК),
що мають міжнародні коди пунктів сигналізації СКС-7 для
міжнародного інтерфейсу і національні коди пунктів сигналізації
для національного інтерфейсу.
Якщо в міжнародному інтерфейсі з МЦК іншої країни
використовується технологія пакетної передачі інформації
(транзитна пакетна міжнародна мережа або окремий транзитний
тракт), то при цьому мають виконуватися вимоги та протоколи
пункту 3.11 цих Технічних вимог шляхом дообладнання МЦК функціями
медіашлюзу або встановленням окремого медіашлюза.
3.16. Для забезпечення цілісності багатооператорської ТфМЗК
абонентам мереж різних операторів має бути забезпечено можливість
альтернативного вибору мереж інших операторів, послуг з різними
показниками якості згідно з Національним планом нумерації.
3.17. Для забезпечення можливості здійснення абонентами
альтернативного вибору мереж інших операторів, послуг з різним
рівнем якості в альтернативній мережі необхідно:
а) у точках взаємоз’єднання мереж забезпечувати облік
трафіку, ідентифікацію кінцевого обладнання абонентів А і Б,
аналіз змісту полів сигнальних одиниць СКС-7 відповідно до
підпунктів "б" – "ґ" цього пункту;
б) підтримувати процедури альтернативного вибору маршрутів у
власних мережах, альтернативного вибору мереж інших операторів
відповідно до підпунктів 4.2.31 − 4.2.37 Національного плану
нумерації;
в) підтримувати протокол ENUM відповідно до Національного
плану нумерації при взаємодії власних абонентів з абонентами мереж
передавання даних;
г) виконувати вимоги пунктів 3.9 ("Номер сторони, яку
викликають" – "Called party number"), 3.10 ("Номер сторони, яка
викликає" – "Calling party number"), 3.53 ("Вибір транзитної
мережі" – "Transit network selection") Рекомендації ITU-T Q.763
згідно з документом "Спільноканальна сигналізація № 7. Національна
версія України. Правила використання у телефонній мережі
загального користування. Версія 3.0";
ґ) забезпечувати виконання процедур блокування сигнальних
одиниць СКС-7 у разі виявлення їхньої невідповідності вимогам
підпунктів "в", "г" цього пункту та документувати факти
невідповідності.
В. о. голови
Державної адміністрації зв’язку О. Довгаленко
|
